Олена Вахненко

Портрет прабабці

Українська версія оповідання "Портрет прабабки"

Оригінальна версія (російською)
Англійська версія

 

Портрет займав майже половину стіни; він домінував над усім в кімнаті, пригнічуючи своєю величністю. І жінка на картині здавалася дивно живою, одухотвореною...  ніби  дихала. І посміхалася лукаво й трохи грайливо, дивлячись на світ виразними мигдалеподібними очима.

-А вона вродлива... - задумливо протягнув Олег, розглядаючи портрет.

-Моя прабабця, - з гордістю відповіла Катя. - Кажуть, ми з нею дуже схожі! Це правда, як вважаєш?

Він обернувся до подруги та окинув її оцінюючим поглядом. Щось спільне, звичайно, було: те ж тонко промальоване витягнуте обличчя, ті ж м'які чорні локони... ось тільки Катя на тлі своєї прабабусі-аристократки виглядала надмірно простою, їй не вистачало властивого тій лиску і випещеності... Що ж, дивуватися не доводилось: джинси і футболка дівчини відверто програвали вишуканому чорно-фіолетовому вбранню волоокої брюнетки та її кокетливій мереживній шляпці, що відтіняла густу темряву високо збитого волосся. Олег мимоволі замилувався цим чарівним головним убором, який нагадав йому витончену жіночу прикрасу, і подумки поскаржився, що нині модниці  "таке не носять"! Варто визнати, панянки минулих сторіч вміли правильно себе подати!..

-Копія ти! - проте сказав Олег вголос і широко посміхнувся.

Подруга грайливо підморгнула йому і прийняла манірну позу, зображуючи певну актрису в ролі аристократки XIX століття.  Олегові так і кортіло поморщитися, але він знову стримався. Йому не хотілося бачити скривджену міну на її гарненькому обличчі, не хотілося сваритися (а сварка була б неминуча!)... його бажання були більш прості та приземлені... і, на жаль, очевидні! Саме слідуючи цим очевидним приземленим бажанням, погляд хлопця ковзнув по округлій опуклості Катиних грудей, непогано промальованих під тоненькою футболкою, і опустився нижче... варто було, втім, що-небудь сказати... не можна ось так відразу переходити до справи!

-У тебе, отже, аристократичне походження, - з розумним виглядом заявив він, ховаючи посмішку.

Катя не відчула насмішки.

-Так, - відповіла дівчина. - Але під час революції ми усе втратили... не тільки гроші і положення в суспільстві, але й багатьох членів сім'ї, - в її голосі пролунала нотка легкого самовдоволення.

Олег, анітрохи не вражений, лише придушив чергове позіхання. Несподіване перетворення легковажної красуні в аристократку з трагічною історією його абсолютно не приваблювало, а її пихата розповідь і зовсім наводила нудьгу. Хлопець був знайомий з Катериною не так давно, їх роман розвивався за стандартним зразком і, за розрахунками молодого Казанови, мав тривати цілком певний термін і пройти цілком певні стадії "розвитку". І тому ця заумна розмова була дуже, дуже недоречна... варто було її акуратно закруглити…

І Олег, м'яко усміхнувшись, взявся за справу активніше: сказав ще пару "порожніх", беззмістовних фраз щодо красуні-прабабки, перейшов на її чарівну правнучку... після чого напористо приступив до практичної сторони питання… Катерина не опиралася і охоче відповідала... десять хвилин потому вони самовіддано цілувалися на зручному диванчику, забувши про все на світі й, звичайно ж, - про панянку з портрету.

Тобто Олег забув. Катя, як з'ясувалося, ні.

-Знаєш, її звали Ольга... - прошепотіла дівчина в проміжках між поцілунками і зовсім невчасно. - Олег і Ольга... ви непогано поєднуєтесь, а?

Олег так зовсім не вважав і вже проклинав мить, коли взагалі побачив цей портрет. Роздратовано відсторонившись від подруги, хлопець сердито поцікавився:

-Обов'язково зараз це обговорювати?!

-Ти чого? - здивовано закліпала очима вона, сідаючи на дивані і розгублено поправляючи розпатлане волосся. - Що я зробила?

Олег вилаявся і відвернувся. Що толку пояснювати?! Настрій все одно зіпсовано! Марна трата часу і грошей! Даремно в кафе водив і кіно, дарма квітами і морозивом балував! Ех... треба спустити все на гальмах і більше не передзвонювати.

Олег єством відчував такі ось "невдалі моменти" і знав, що виправити становище не вдасться. З Катею йому задоволення не бачити... може, іншим разом, а може, взагалі не той випадок!

Прийнявши рішення, Олег відкрив було рота, щоб видати якесь імпровізоване виправдання, проте вимовити нічого не встиг. З подивом і навіть панікою він побачив, що сучасно обставлена кімната Каті кудись зникла, причому - разом зі своєю гарненькою господинею. Якимось дивом (дуже вірне слово!) хлопче опинився в абсолютно іншому, незнайомому приміщенні з вишуканим старовинним інтер'єром, мабуть, спальні... причому спальня ця явно належала більш раннім сторіччям, ніж його рідний і улюблений 21 вік.

Основний простір кімнати займало розкішне ліжко, застелене білою накрохмаленою білизною, на якій серед подушок і ковдр розташувалася аж ніяк не Катя, а зовсім інша молода особа. Вона задумливо гортала пухкий томик в шкіряній палітурці, вдивляючись в химерну в'язь слів на кремових сторінках, і покусувала нижню губку. Це видовище було настільки щемливо зворушливим, що Олег відчув незвичну ніжність... що це з ним?! Взагалі, що відбувається?! Він зійшов з розуму?!

-Ви хто? - наважився запитати Олег, впевнений, що відповіді не буде. Так і виявилося - галюцинація не стала вести з ним розмов, а продовжила читати книгу. Мабуть, Олег тепер був не учасником, а лише глядачем... непроханим свідком далекого минулого!

-Матінко буде сердитися, якщо побачить, що ви знову це читаєте, пані, - пролунав засуджуючий жіночий коментар, і поруч з ліжком зупинилася дама простіше, середніх років і середньої ж зовнішності. Вся взагалі "посередня", в форменому вбранні. Служниця, як байдужно підсумував Олег.

Юна пані з досадою скривилася, продовжуючи ковзати поглядом по сторінці:

-Ти ж не скажеш, Ніно, - голос був оксамитовий, глибокий. Олег майже закохався в гарненьку незнайомку за одне лише його грудне звучання...

Ніна зітхнула, хитаючи головою з білою наколкою в русявому волоссі.

-Звичайно, пані Ольга. Але все ж молодій панночці негоже читати таке…

Ольга?! Це - Ольга?! Олег вражено придивився до гарного білошкірого обличчя, відшукуючи схожість з портретом. Що ж, ЦЯ Ольга була куди молодше, зовсім дитина, років десь шістнадцяти, тоді як вік зображеної на картині прабабусі Каті вочевидь наближався до тридцяти або принаймні 25 років... і все ж мила, дуже мила! Їй, щоправда, бракувало того м'якого шарму, який, якщо вірити митцеві, з'явиться з роками, але всьому свій час... Олегу вона сподобалася саме такою, зворушливою і крихкою.

Хлопець не розумів, що відбувається, і в яку халепу він потрапив - і, втім, не хотів думати про це зараз... не хотів сумніватися в силі власного розуму. Думки парубка займала Ольга і тільки Ольга. Магія, не інакше! Зрештою, не міг же він раптом закохатися - вперше за 25 років життя, та ще й в кого - в давно померлу дівчину, яку бачить хвилин п'ять від сили!

-А що поганого в цій книзі? - ліниво протягнула Ольга, вперто не відриваючи погляду від сторінки. - Любовна лірика... краще принеси молока з медом.

-Добре... - мовила Ніна і, продовжуючи невдоволено буркотіти собі під ніс, пішла виконувати доручення.

А Олег, залишившись практично наодинці з миловидною прабабусею Катерини, відчув дивне хвилювання, забувши, що грає роль фантома в цьому давно померлому світі.

"Любовна лірика! - подумки поцмокав він, хитаючи головою. - Цікаво, що вона читає?... Вірші про кохання? Еротику?"

Олег зітхнув, визнаючи безглуздість подібного припущення. Навряд чи наприкінці ХІХ століття дівчата з хороших сімей читали еротику... Або це вже початок ХХ століття? А, різниця невелика…

"Стій! - раптово з жахом подумав Олег, мимоволі збліднувши. - А якщо це 20 століття?.. Що там Катя говорила про трагічну історію сім'ї? "

Чорт, чому він не слухав?! Чому не запитав, яка доля чекала цю милу панночку?! У хлопця противно занило у грудях, хоча причин власної тривоги він не розумів. Що йому за справа, яке життя прожила ця чорноока красуня, родичка його “майже коханки”, як зустріла свою смерть?!

В цю мить Ольга, немов відчувши чиюсь присутність, підняла голову і подивилася прямо на нього... і начебто побачила! В очах промайнуло здивування без тіні страху, гарно окреслені губи здригнулися, ніби збираючись задати питання... що так і не пролунало.

Кімнату затягнуло туманом, повіяло вогкістю... Олег з відчаєм подався вперед, до образу Ольги, який почав танути... але зупинити те, що непідвладне розумінню, звичайно, не міг. Йому залишалося засмучено вдивлятися в сіру мряку, що раптом огорнула світ, і чекати, чекати... але на що він чекав?

Очікування, на щастя, не затягнулося - мла поступово розсіялася, і хлопець побачив з часткою задоволення, що місце дії нехай і змінилося, але в рідний час не повернулося. Тепер це був величезний бальний зал, набагато більше кімнати Каті. Проте, Олег перестав дивуватися тому, що відбувається, - або, щиро кажучи, відклав сумніви на потім, а поки просто перетворився на слухняного і мовчазного глядача.

Ольгу він відшукав поглядом майже відразу - вона стояла трохи віддалік в компанії зрілої дами, ймовірно, матері.

"Здається, саме на таких балах батьки підшукували дочкам сприятливі партії для шлюбного союзу..." - не зовсім впевнено припустив Олег і на власний подив відчув укол ревнощів. Думка про те, що Ольга повинна дістатися іншому, була неприємною... навіть якщо в результаті багато десятків років по тому на світ з'явиться такий симпатичний екземпляр, як Катя!

Спогад про Катю був скороминущим, майже випадковим, він розтанув, ледь встигнувши народитися. Увагою Олега цілком заволоділа красуня Ольга. Він відверто милувався нею, буквально пестив і безсоромно роздягав поглядом, користуючись привілеєм власної невидимості.

Неймовірно гарна! У світлому бальному платті, з діадемою в синяво-чорному волоссі, вона нагадувала казкову принцесу, затьмаривши всіх жінок в залі, які немов померкнули на її тлі. Деякі з них були одягнені надто яскраво, недоладно, інші програвали обличчям або статтю... а у декого був занадто втомлений і незадоволений вигляд. А Ольга виливала чисте сяйво юності, променіла посмішкою і явно насолоджувалася кожною прожитою миттю. Бездоганна, просто бездоганна!

Олег стримав зітхання, шкодуючи, що не може запросити її на танець. Мимоволі мріялось, як він кружляє Ольгу в солодкому вальсі, притискаючи до себе її гнучке струнке тіло... відчуваючи його хвилююче тепло... вдихаючи аромат шкіри, волосся... ніколи в минулому він не знав подібної ніжності! Пристрасть - так, бувало, і багато разів, але ніжність... ні, цього почуття він раніше не відав! Проте в його любовної історії зустрічалися дуже красиві, дуже сексуальні жінки! Може, вся річ в неприступності Ольги?

Утім, чи важливо це?! Олег бажав її у всіх сенсах слова, бажав хоча б просто потанцювати з нею... і не міг, нічого не міг... і власна безпомічність його вбивала, він не звик до бездіяльності! І особливо прикро було спостерігати, як інші чоловіки в залі охоче користуються тією можливістю, що йому самому бракувало… Олег ненавидів їх за це... кожного, хто запрошував Ольгу на танець і ще сильніше - тих, кому вона відповідала згодою, кому посміхалася під звуки музики... один з них, можливо, стане її чоловіком. Батьком її дітей. Прадідом Каті…

"Чому мені не все одно?! - здивовано запитав себе Олег. - Чому мене це дратує?! "

Він ставив питання в порожнечу, ніхто не міг йому відповісти. Залишалося мовчки злитися…

 

...Все закінчилося так само раптово, як і почалося. Мить тому він знаходився в величезному, наповненому веселим гомоном залі, і ось - знову сидить на старій канапі поруч з розпатланою Катею, і та дивиться на нього злякано і здивовано... цікаво, як довго він був відсутній? Або все, що відбулося, не зайняло реального часу?

Все, що відбулося, ха! Начебто він знав, що з ним сталося... можливо, просто гра уяви або навіть божевілля розуму? Інакше доведеться повірити, ніби портрет Ольги володіє магічними властивостями... які діють досить вибірково, роблячи своєю жертвою чоловіків зі слабкістю до вишуканих чорнооких незнайомок…

"Маячня!" - в думках відзначив Олег, намагаючись остаточно прийти до тями. Це було непросто: в голові так і не прояснилося до кінця, кімната трохи розпливалася, і хлопець не без зусиль сфокусував погляд на Каті.

"А вона і справді вилита Ольга! Просто їй треба частіше носити сукні та спідниці... " - з подивом подумав він, придивляючись до дівчини. Та ж аристократична блідість, та ж витонченість статури, така ж м'яка посмішка і величезні променисті очі... не вистачає хіба що впевненості в собі, яка властива потомственій дворянці Ользі, її вміння триматися з гідністю справжньої леді. Однак це можна виправити! Зрештою, будь-яка жінка розквітає, коли відчуває себе коханою…

"Чудна ідея!" - здивувався Олег. Невже він може закохатися... та ще в неї, в Катю?

"Але ж можу!"

Думка була несподіваною і трохи лякаючою. Олег ніколи не вірив, що здатний любити, і думав, його доля - заводити коханок, змінювати подруг... жити по-холостяцьки вільно, без жодних зобов'язань... одного дня, мабуть, одружитися, але дружину вибрати раціонально, орієнтуючись не на почуття, а на розум, холодну логіку. Емоції в серйозних питаннях порадник поганий! А шлюб - це дуже, дуже серйозно, правда?

І ось його звичні переконання втратили свою силу, просто "вилетіли у вікно", як кажуть американці. Все, у що він вірив, втратило сенс... вражаюче!

-Що з тобою? - втрутилася Катя, з тривогою дивлячись на Олега - певно, на його обличчі відбився дивний вираз, зрозуміти який вона не могла. - Ти в порядку?

-Ні... - після паузи хрипко відгукнувся Олег, прислухаючись до себе. До "порядку" йому вочевидь далеко… - Ні, я не в порядку...

Він потягнувся до неї і обережно погладив її по щоці, мимоволі уявляючи, ніби торкається Ольги... по суті, вони так схожі! Шкіра дівчини була м'якою, приємно-прохолодною... нагадувала шовк.

-Що з тобою? - знов тихо запитала Катя, в її голосі зазвучала ніжність.

"Мені здається, я в тебе закохуюся..." - хотілося зізнатися йому, але він не ризикнув вимовити фатальні слова вголос і сказав інше:

-Мені здається, у нас з тобою може щось вийти…

То не було, звичайно, визнанням в коханні... але означало теж багато. І судячи з того, як засяяли прекрасні очі Каті, - вона це розуміла. І цілком розділяла його почуття...

У них дійсно могло щось вийти. Зрештою... чому б і ні?!

Схожі статті

Та, Що Торгує Травами
Збірник

Продовження циклу "Квартал Легенд". Янус знайомить свого юного учня зі звичайною торговкою травами... але чи справді звичайною? Це юнакові і доведеться дізнатися!

Торговка Травами
Збірник

Продолжение цикла "Квартал Легенд". Янус знакомит своего юного ученика с, казалось, обыкновенной торговкой травами... но вот обыкновенной ли? Это юноше и предстоит узнать!

Invitation to the Town
Збірник

A series of short, juicy stories about the White Sorcerer and his young student. Immerse yourself in the world of magic and fantasy!

Запрошення до Містечка
Збірник

Цикл коротких, яскравих історій про Білого Чаклуна та його юного учня. Доступний 3 мовами! Пориньте у світ магії та фантазій - це найкращий спосіб відволіктися від повсякденних реалій.